A A A K K K
для людей із порушенням зору
Троїцька селищна військова адміністрація
Луганська область, Сватівський район

Ми обов'язково визволимо Луганщину, - інтерв'ю з Артемом Лисогором.

Дата: 27.04.2023 12:35
Кількість переглядів: 73

Очільник Луганщини розповів про боротьбу з окупантами на сході України, перші кроки у керуванні регіоном, порядок дій після деокупації та підтримку від іноземних партнерів.

В інтерв’ю Східному Варіанту він розповів, яким бачить майбутнє Луганщини, та що для цього потрібно зробити.

— Артеме Володимировичу, наші читачі з Луганщини хотіли б дізнатись про вас більше. Розкажіть трошки про себе. Із загальної інформації нам відомо, що ви народилися у Дніпрі, закінчили Національний університет внутрішніх справ, працювали у поліції. Чому обрали такий напрямок освіти?

— З дитинства хотів бути правоохоронцем і юридичним правником. Ще тоді було чітке усвідомлення того, що я хочу в житті. І, власно кажучи, вже після закінчення університету я по цій стезі й рухався.

Але завжди є бажання розвиватися, завжди потрібно приймати нові виклики. Саме нові виклики — можливість розвитку, здійснення чогось потрібного для нашої держави та наших громадян.

— Після закінчення університету з чого почали свій кар’єрний шлях?

— Свій шлях я почав за фахом. Спочатку слідчий підрозділ, потім підрозділи бойової та спеціальної підготовки, професійної підготовки. І надалі вже у 2007 році перейшов у громадську безпеку, займався безпекою у громадах Дніпропетровської області.

З початком війни служив у полку “Дніпро-1”, а потім, за пропозицією керівництва, пішов на Житомирщину очолювати громадський блок превентивної роботи, де якраз є служби, які перші зустрічаються з громадою, перші працюють з нею, отримують інформацію та допомагають.

— Ви працювали у полку патрульної служби поліції особливого призначення “Дніпро-1” на посаді заступника командира роти. Тоді саме цей полк активно давав відсіч ворогу на сході України у 2014 році. Чи брали ви участь у бойових діях, або виконували інші задачі?

— Звісно, брали. Тоді всі дніпряни, і всі батальйони, добробати, які були створені, майже усі бійці брали активну участь у боях, у визволенні території. “Дніпро-1” тоді був й у Маріуполі. Було багато гірких і трагічних подій з полком.

І зараз хлопці продовжують захищати країну. Всі знайомі, з ким служили, продовжують воювати. Хтось у Збройних силах України, хтось залишився у спеціальному підрозділі поліції, хтось пішов у “Лють”. На жаль, є і поранені хлопці, і загиблі. Всі продовжують виконувати бойові завдання на абсолютно різних посадах. Але “кістяк” зберігся, і хлопці продовжують захищати нашу державу.

— Яку діяльність вели до повномасштабного вторгнення?

— До 24 лютого був спочатку на посаді заступника начальника ГУНП, а потім був відряджений тодішнім керівництвом Національної поліції Міністерства внутрішніх справ на територію Луганської та Донецької області. Там виконував обов’язки заступника керівника Операції об’єднаних сил щодо задіяння сил та засобів Національної поліції України.

— Є інформація, що під час російського вторгнення в Україну ви були учасником оборони населених пунктів довкола Сєвєродонецька. Чи правда це?

— Не тільки навколо Сєвєродонецька. За рішенням керівника був направлений як представник Штабу Операції об’єднаних сил у Щастя. І якраз там зустрів 24 лютого 2022 року. Якраз 24 числа з підрозділом “Луганськ-1”, з десантниками та прикордонниками ми зустріли ворога і його спроби потужного прориву.

— Як потім розвивалися події?

— На той час усе розвивалось дуже стрімко. О 3-й годині ранку все почалось.

І перший день з одного боку тягнувся дуже довго, а з іншого – пролетів за секунду.

Бо саме 24 лютого були перші бої, перші спроби ворога перетнути річку, увійти та захопити місто Щастя. Ми у цей день тримались і витримали їх навалу.

Значна була навала, підрозділи проявляли героїчні вчинки з боку військових, з боку всіх сил оборони.

І після захоплення міста підрозділи поступово відтягувались на лінію формування біля Сєвєродонецька.

— Після оборони населених пунктів довкола Сєвєродонецька які задачі виконували?

— Крім того, що я здійснював загальне керівництво підрозділами, які були задіяні на території Луганської та Донецької області, майже весь час я перебував на території Луганщини. Це і Сєвєродонецьк, і Лисичанськ, і Рубіжне. Ми знаходились у всіх містах, які зараз тимчасово підконтрольні ворогу. Організовували захист цих міст, і сподіваюсь, у найближчому майбутньому спільно із силами оборони й Збройними силами, і тепер вже на чолі адміністрації, ми зможемо ці населені пункти повернути, відновити й забезпечити гідне життя людей.

— Дякую, тепер трохи поговоримо про ваше призначення. Як ви вважаєте, Артеме Володимировичу, чому саме вас Президент України призначив головою Луганської ОВА?

— Ви знаєте, я не можу сказати, чому саме мене. Це, напевно, не до мене питання. Але кандидатури подавалися, знаю, що були ще кандидатури. Напевно, було ухвалене рішення саме вищим керівництвом. Буду з усіх сил намагатися виправдати очікування щодо забезпечення нормального і планового розвитку Луганщини після її звільнення, а також її відбудову.

— Які були ваші перші кроки у керуванні адміністрацією? І чи маєте вже певні плани щодо роботи?

— Зараз ми займаємось багатьма аспектами роботи. Це і налагодження вже існуючої взаємодії зі Збройними силами, силами оборони. Зараз дуже великий акцент на це робиться. І основні пріоритети — це відпрацювання тих програм, що вже є.

Десь програми треба оновити, десь, на мою думку, треба щось додати, десь збільшити об'єми надання сервісних послуг для громадян. Якраз це зараз відпрацьовуємо, і це буде головним напрямком. Бо ми повинні допомагати жителям громад, які, на жаль, зараз розкидані по всій Україні. І це найважче. Люди проживають по всій країні, треба до кожного села або містечка добігти. Спочатку хоча б централізовано, а потім забезпечити повне функціонування органів державної влади, обласних та міських військових адміністрацій щодо надання послуг та допомоги нашим луганчанам.

— Як можете зараз оцінити загальну ситуацію у Луганському регіоні? Які найбільші виклики, на вашу думку?

— На жаль, на теперішній час у нас незначна територія під контролем. Та я думаю, що це ненадовго. Ми маємо лише ряд населених пунктів під контролем, які знаходяться на лінії зіткнення. Ситуація важка, але контрольована, кажучи військовою мовою.

Допомога громадянам у цих населених пунктах надається постійно. Це і харчові набори, і засоби для відновлення електропостачання, маю на увазі генератори. І медична допомога є, бо там залишаються літні люди.

Але ворог здійснює обстріли по маршрутах пересування наших волонтерів та працівників поліції, а також обстрілює самі населені пункти. Б’ють по населених пунктах, знаєте, не по-людськи, не залишаючи нічого живого.

— Багато переселенців з Луганщини мріють про повернення додому, але багатьом з них немає куди повертатися, окупанти нищать населені пункти області. Звісно, зараз складно оцінити усі масштаби руйнувань, але, можливо, ви вже працюєте над розробкою планів майбутнього відновлення регіону після деокупації?

— Звісно, працюємо. Ми чітко розуміємо для себе алгоритм надання цієї допомоги, оцінювання втрат житла. Ми прекрасно розуміємо, неможливо одразу після звільнення пускати туди мешканців. Тому що об’єкти будуть заміновані, в уламках, у снарядах, що не розірвалися. Тому з працівниками поліції та представниками ДСНС ми чітко розуміємо, що найперше треба провести розмінування й одразу розпочинати рішення з постачання води, світла.

Ми добре розуміємо, що у більшості населених пунктів світла немає, водогони перебиті.

Щодо газорозподільних станцій — більша частина з них знищена. Велика частина критичної інфраструктури та житлового фонду знищені.

І тут є чітке розуміння. Область буде з підтримкою держави щодо забезпечення відбудови житла.

І ми дуже розраховуємо, всі це чули у програмі Верховного Головнокомандуючого, і ми це розуміємо, що нам потрібна буде міжнародна допомога. Ми зараз вже працюємо над цим.

Завтра у мене, наприклад, зустріч з міжнародними партнерами, де буде обговорюватися системність роботи щодо відновлення населених пунктів, які ми деокупуємо, і які на теперішній час знаходяться на лінії оборони. Тобто ми постійно працюємо, керівництво держави також розробляє всі ці плани з відновлення.

Ми чітко розуміємо алгоритм, як це робити. Вже є деокупована Харківщина, частково деокупована Херсонщина, де ми це відслідковуємо. Наші представники їздять туди, обмінюються досвідом, тому що треба чітко бачити, де і що треба робити найпершим.

Це велика відповідальність і велике навантаження – відновлення таких об’ємних об’єктів. Має бути чітке розуміння і чіткий алгоритм дій – хто що робить, хто куди приїжджає, який темп, який порядок, що нам необхідно першим завезти на деокуповану територію. А це і харчі, і генератори для освітлення, надання медичної допомоги, підвіз води. Ми все це прекрасно розуміємо, зараз відпрацьовуємо й корегуємо ці алгоритми. Ну і набуваємо оснащення для здійснення цих заходів. І вже знайшли деяких партнерів, які будуть допомагати з відновленням. А з деякими знаходимось на стадії підписання Меморандумів.

— І як довго, на вашу думку, може тривати процес відновлення регіону?

— На теперішній час ми маємо неповну інформацію, і таку інформацію я не озвучу, бо вона не є загальнодоступною. Але все буде залежати від того, як зайдуть перші групи з оцінювання. Вони подивляться, що є, що треба робити. Коли територія нам не підконтрольна, будь-який вибух міг пошкодити будь-що — або трубу, або водогін. Те ж саме стосується багатьох будинків.

Тобто інформацію ми отримуємо, отримують військові. Ось ця інформація буде складатися, і коли наочно будемо все бачити, будуть зрозумілі терміни. Але за тиждень чи місяць це, звичайно, неможливо.

— Дякую за вашу відповідь. І останнє питання. Що б ви хотіли сказати жителям Луганщини, які читатимуть це інтерв’ю?

— Основний меседж, який хочеться відправити нашим луганчанам: “Все буде Україна”. Ми у будь-якому випадку переможемо, звільнимо свої території й разом відновимо цю територію, зробимо її найкращою у світі. Таке в мене є прагнення, до цього рухаємось.

І підтримка кожного та кожної у цьому колосальна. Чи то волонтер, чи звичайний робітник будь-якої професії. Бо усі професії важливі, і вони нам усі будуть потрібні. Правоохоронець, політик, волонтер, меценат, міжнародник – сукупність усіх цих факторів дасть нам відбудувати Луганщину. Вона була гарною, а ми зробимо ще гарнішою, квітучою. І економічно, і інвестиційно, і туристично привабливою як для українців, так і для Європи.

https://v-variant.com.ua/article/interviu-artemo-lysohor/


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь