День Соборності України — символ єднання, що жив у серцях українців століттями.
День Соборності України — символ єднання, що жив у серцях українців століттями.
Ще з кінця XVIII століття українські землі були розділені між імперіями. Але прагнення до соборності завжди залишалося вершиною національного життя.
У 1788 році в «Топографічному описі Харківського намісництва» зазначалося:
«Коли українці збираються для поклоніння в Київ зі Сходу від Волги і Дону, із Заходу з Галичини й Лодомерії, вони дивляться один на одного не як на іншомовних, а як на представників єдиного роду…»
Перші заклики до об’єднання звучали ще під час революційної «Весни народів» 1848 року. Головна Руська Рада у Львові заявила: «Ми, Русини Галицькі, належимо до великого руського народу...».
Від другої половини ХІХ століття єдність України стала головним мотивом національного руху. У тексті пісні на слова Павла Чубинського, що згодом стала основою нашого гімну, з'явилися слова: «Від Сяну до Дону…»
Але справжнє втілення мрії сталося 22 січня 1919 року. У Києві, на Софійській площі, у святковій атмосфері було проголошено Акт Злуки УНР і ЗУНР. Міністр ЗУНР Лонгин Цегельський передав грамоту голові Директорії Володимиру Винниченку. І прозвучали слова Універсалу:
«Віднині воєдино зливаються Західноукраїнська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика Україна… Здійснилися віковічні мрії!»
Цей день об’єднав українців від Карпат до Кавказу, від Сяну до Дону. Соборність – це наша сила і наша мрія, яку ми відстоюємо донині.
Пам’ятаймо! Єднаймося заради України!
