БЕКАЛО ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ 03.05.2003 – 17.01.2024
БЕКАЛО ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ (03.05.2003 – 17.01.2024)
Позивний:«Дракон»
Військове звання: сержант
«Я прийняв свою долю, і готовий йти до кінця». З останнього листування з рідними.
Життєвий шлях
Юрій Володимирович Бекало народився 3 травня 2003 року в селі Кам'яногірка Вінницької області. Згодом разом із родиною переїхав до селища Троїцьке Луганської області, яке стало для нього рідним домом.
Навчався у Троїцькій загальноосвітній школі, яку успішно закінчив у 2020 році. Того ж року вступив до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля в місті Сєвєродонецьку на факультет психології. Він мріяв допомагати людям, однак доля визначила для нього інший шлях — шлях Захисника України.
Військова служба
11 лютого 2022 року, лише за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення, Юрій підписав контракт і вступив до лав Державної прикордонної служби України.
Службу проходив у Третьому Луганському прикордонному загоні імені Євгенія Пікуса на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії. Під час бойових дій виконував обов'язки помічника гранатометника.
Юрій пройшов через найзапекліші бої, зокрема оборону Бахмута. За час служби отримав три контузії та осколкові поранення ноги й стегна. Попри тяжкі травми та можливість пройти операцію й залишитися в тилу, він відмовився покидати побратимів.
На прохання рідних берегти себе відповідав:
«Все після війни. Я вже не маленький і розумію, де добро, а де зло. І ще я розумію, що з цим потрібно щось робити, а не сидіти в стороні».
Останній бій
17 січня 2024 року сержант Юрій Бекало героїчно загинув під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Курдюмівка Донецької області.
Йому назавжди залишилося лише 20 років.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у боротьбі за державний суверенітет і територіальну цілісність України, Юрія Володимировича Бекала посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Героя залишилися батьки та сестра.
Пам'ять
Для рідних Юрій був не лише сином і братом. Він був опорою, найкращим другом, мудрим порадником і людиною великого серця. Завжди говорив, що понад усе любить маму, сестру та їхнього домашнього улюбленця — таксу.
Попри молодий вік, Юрій вирізнявся зрілістю, справедливістю, добротою та незламною силою духу. Навіть у найважчі хвилини не втрачав оптимізму. Побратими згадують:
«Ми були в таких ситуаціях, що вже дивилися смерті в очі, а Юра міг саме в цю хвилину жартувати і підтримувати всіх».
Він щиро мріяв про мирне майбутнє України, щоб усі діти жили без війни. Хотів багато подорожувати, особливо мріяв побувати в Китаї. Бачив своє майбутнє у затишному будинку серед гір, поруч із природою, де неодмінно жив би рудий кіт на ім'я Гарфільд.
Його земні мрії залишилися нездійсненими. Та сьогодні вони стали частиною великої мрії, за яку він віддав найдорожче — власне життя.
Низький уклін батькам за виховання мужнього сина, справжнього Захисника України.
Світла пам'ять і вічна слава сержанту Юрію Володимировичу Бекалу.
Герої не вмирають!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
